Поява засувок та їх еволюція

Запірна арматура та перші засувки з'явилися понад 5 000 років тому, коли люди намагалися всіляко спростити собі життя та максимально контролювати постачання води, про що говорять археологічні знахідки вчених. У Стародавньому Єгипті первісні засувки використовувалися всередині конструкцій великих споруд та допомагали регулювати роботу примітивних систем водопостачання. Також перші засувки використовували селяни у системах поливу на полях.

Перші засувки у давній системі водопостачання

Пізніше у Стародавньому Римі засувки застосовувалися в акведуках і системах кондиціонування приміщень, де труби з водою замуровувалися в стіни, та її циркуляція здійснювалася з допомогою простих насосів і запорок.

В процесі розвитку людства та зростання давніх цивілізацій запорки ставали латунними та бронзовими, стали використовуватись у перших кранах, які були знайдені у розкопаному палаці Тіберія на острові Капрі.

З настанням 19 століття промислова революція сприяла появі клинових засувок, які складалися виключно з металевих деталей і завжди вимагали великих фізичних зусиль для закриття чи відкриття, що найчастіше було спричинено появою корозії у механізмі.

Наступним кроком до сучасної, добре знайомої нам засувки, став винахід у 1958 році співробітниками компанії «Хавле» інноваційної на той час, яка надійно замикається, задвижки с прорезиненным внутренним клином. Це не тільки викликало бурю захоплення, а й глобальні зміни в міжнародних стандартах, адже укомплектованість спеціальним штоком дозволила позбавитися необхідності використання колодязів.

Засувки зазнали чергових удосконалень у 1967 р., отримавши меншу монтажну довжину, розробили спеціальні методики фарбування, які продовжили термін служби механізмів. У 1998 році було доопрацьовано якість герметизації шпинделя та покращено хід клина, що разом із новою захисною антикорозійною речовиною зробило засувки саме такими, якими ми їх знаємо зараз.