Історія термометра
Термометр інформує нас про температуру за вікном, рекомендуючи, що одягнути на вулицю. У холодильнику, прилад оптимізує зберігання продуктів, у духовці — сприяє підтримці потрібних для випікання умов, а градусник, допомагає лікуванню хворого. Здається, що термометр був завжди, однак, у нього є своя історія появи.
Хто був першим?
На питання, хто був творцем термометра — однозначної відповіді немає, оскільки багато вчених працювали над створенням приладу, здатного виміряти температуру різних об'єктів і середовищ.
Галілео Галілей у далекому 1597 році сконструював апарат для підйому води шляхом нагрівання і назвав його термоскопом. У термоскопі Галілея під час нагрівання розширювалося повітря, а не спирт або ртуть, як у нинішніх конструкціях. Шкала у нього була відсутня, і всі свідчення були відносними.
Багато вчених прагнули вдосконалити творіння Галілея, однак, усі пристрої були повітряними, тож на їхні показання впливав атмосферний тиск.
Але вже на початку наступного, 17-го століття, учень Галілея, флорентійський учений Еванджеліста Торрічеллі створив спиртовий прилад, на функціонування якого атмосферний тиск уже не впливав.
Шкала вимірювань термометра
Досить довго вчені не могли визначити відправні точки для розбивки шкали термометра, поки 1714 року німець Габріель Фаренгейт не винайшов ртутний прилад зі шкалою, що була найбільш прийнятною для вимірювань. Він запропонував три базові точки відліку:
- за нуль градусів було взято температуру суміші нашатирю, льоду і води.
- позиція водно-льодової суміші була позначена 32-ма градусами.
- точка закипання води дорівнювала 212-ти градусам.
У 1742 році свою версію запропонував метеоролог, геолог і астроном зі Швеції Андерс Цельсій. Він узяв за точки відліку температури танення льоду і закипання води, а потім поділив відстань між вихідними значеннями на 100 поділок. Щоправда, нулем позначалася температура киплячої води, а сотня відзначала точку танення льоду. Пізніше шкала була перевернута і набула звичного всім вигляду.
У 1848 році британський фізик Вільям Томсон, відомий як лорд Кельвін, запропонував свою температурну шкалу, на якій вихідним значенням була температура -273,15 градусів Цельсія - абсолютний нуль, коли зупиняється рух молекул.
У наш час найбільшого поширення набули термометри Цельсія. А ось шкала Фаренгейта визнана у Великій Британії та США. А в науці, першість залишається за шкалою Кельвіна.
